Осінь сива присіла на ганку,
Теплу бабі в’яже хустинку.
А я вірші пишу од світанку
Бо не можу мовчати й хвилинку.
Олівець мій старий працьовитий
Пам’ятає і радість й незгоди.
Теплом життя обігрітий
Він приймає і сміх мій і сльози.
Та не буду я плакать бо знаю,
Що сльозами горю не поможеш.
Краще буду пісні я співати
І душу свою цим звеселяти.
Адже від пісні душа веселіє
І приносить людині надію.
Тож не плачте і ви мої любі,
Не відхиляйте від себе мрію.
29.09.2026
Осинь сива присила на ганку
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2026
Свидетельство о публикации №126100204640
Свидетельство о публикации №126100204640
Рецензии