Можливо, і не кожному щастить
Зустріти у житті таку людину,
Яка з тобою у тяжку годину
Розділить біль і в горі захистить.
На перший погляд, це проста душа,
І усмішка звичайна на обличчі,
Та в погляді – перлинки таємничі,
Побачиш їх і лиха вже нема.
О, ні! Людина зовсім не свята!
Вона звичайна, може помилятись,
Та з нею можна зразу обійнятись,
Відчути міць надійного щита.
Ти чуєш, як звучить серцевий м’яз,
Як від тепла надія проростає
І всі тривоги тут же відторгає,
А ти вже не тремтиш від лютих фраз.
Ти ніби очищаєшся від бід
Від розпачу, зневіри і від болю,
Не скаржишся щомиті на недолю
І бачиш не пітьму, в сонця схід.
Ти розумієш, ця душа – з добра,
Вона з тепла, турботи і любові,
Що зупиняють поштовхи нервові
І безнадію спалюють дотла…
Душа з добра
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126100108087
Свидетельство о публикации №126100108087
Рецензии