Я ос нь проводжаю на перон

Я осінь проводжаю на пероні
вона сідає в потяг "Листопад",
тримаю лист осінній у долоні,
бо жовтня не вернути вже назад.

Я осінь відпускаю вже на волю,
бо місяця минулого не жаль,
в душі не відчуваю навіть болю,
лиш залишились смуток і печаль.

Перон опустіває залізничний,
дощ нищить акварелі ніжний слід,
лиш вдалині помітний ключ скрипічний,
що навесні розтопить сніг і лід.

Я осінь відпускаю вже на волю
бо стужі відчувається хода,
проте у серці вже немає болю,
хоч літечка минулого шкода.

Уваги не звертав під час сигналу
і в укриття такОж я не пішов,
під мжичку осінь проводжав з вокзалу,
а разом з нею і свою любов.

Я проводжаю осінь на пероні,
холодний вітер плечі обійма,
дрижить осінній день у капюшоні,
нагадує що скоро вже зима.

Поїхала,лишивши тільки ранок,
розлуку і сиру,сльотаву мить,
лиш стук коліс відлунює світанок,
бо без зупинок потяг в зиму мчить.

Провів сьогодні осені зажуру,
ту що вдягла дерева у бурштин
красуню-осінь ніжну і похмуру,
а сам-на-сам залишився один.

жовтень 2026
О.Чубенко-Карпусь.