Нарешті!.. Нарешті, я вдома.
Я вдома… І Сонька муркоче.
Муркоче про дні і про ночі,
яких вона більше не хоче,
бо надто тяженька вже втома
від того, що я десь не вдома.
Нарешті!.. Нарешті я бачу
пухнасту і лагідну вдачу,
що в мене з;явилась, до слова,
як радості мить випадкова.
І я її більше не втрачу!
І пестиму знову і знову…
Нарешті!.. Нарешті я знаю
про світ щось реально важливе.
Що він не існує наживо,
а просто блукає по раю,
де стомлений Б-г, вже геть сивий,
собі гріх Творіння прощає…
Нарештi
© Copyright: Александр Ноцкий, 2026
Свидетельство о публикации №126100100357
Свидетельство о публикации №126100100357
Рецензии