Цвiте терен

Евгений Ечиков


Это – в основном, украинская страничка. И – в языковом плане, и – в личных отношениях. Немного – «октябрьских этюдов».


Цвiте терен, цвiте терен,
Листя опадають.
Хто з любов’ю не знається
Той Бога не знає.


А я молода дiвчина
Щастя пригадала,
Серченятко вiдчинила –
Лишенька зазнала.


Бо розлуку мiй коханий
Тримав по за руцi –
Замicть мрiї бездоганнiй
Вiн залишив муцi.


Окропив мене журбою,
Довгим позiтханням.
Насолодився ганьбою,
Як моїм стражданням.


Рiдна мамо! Люба мамо,
Не лякайся, мила,
Що донька твоя так само
Душу загубила.


Та майнула в край далекий,
За синєє море.
Де не чуть галас лелеки,
Зламаний вiд горя.


Не чекайте, не шукайте,
Бо великi хвилi.
На добранiч, спочивайте,
Не хвилюйтесь, милi!


А не тебе, мiй коханий,
В серце зла не маю.
Бо пiд серцем…Той, бажаний.
Я його чекаю.


Якщо любиш, то згадаєш,
Якщо нi – не треба.
Невже ти не вiдчуваєш:
Я молюсь за тебе!


Ллю гарячi сльози в нiчi
За нашу дитину.
Та дивлюся в Свiтлi Вiчi
Богу Господину.




 












1997 г.