Осипається вечір
Осипається вечір
позолоченим листям,
Мов знімає святкове вбрання,
Може, трепетний легіт*
стане дивним сновиддям
І розвіє нічні сум’яття.
Дощ осінній плюскоче,
ніч спішить непроглядна,
Вже наносить густий макіяж.
Листя тихо шепоче,
що життя це – омана,
Це – ілюзія щастя, міраж…
Краплі рвуться у вікна,
б’ють настирливим дробом,
Мов притягують їх маяки.
Палить думка невтішна
обпікаючим дзьобом,
Залишає в душі синяки…
Тоне місто у зливі,
у пронизливім зерні,..
Десь мій Ангел іде крізь пітьму.
Може, він у молитві,
у пророчім натхненні
Зможе в серце вернути весну?..
*Легіт – перен. Шум, що нагадує віяння легкого вітерцю.
Осипаеться вечiр
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126093004932
Свидетельство о публикации №126093004932
Рецензии