Зніми взуття заходячи у осінь -
Бо осінь то незвідані світи.
Неначе "по помитому" ми босі
Заходимо у інший стан душі.
А може десь далеко осінь інша?
Там крони пишні в синіх кольорах,
Рожеве небо, сонце й зорі ближче,
Неначе можна пестити в руках.
Пташки прозорі, розміром з колібрі,
Звучать неначе тріо скрипалів.
А море в фіолетовій палітрі
Із хвильками бузкових кольорів.
І навіть сонце кольору блакиті.
Лавандові хмаринки наче пух
Свої відтінки змінюють щомиті.
Така краса - перехопило дух!..
Але яка ж там має бути кава?
Напевно,синя,з присмаком зими?
Ой, ні... Абсурдна вийшла ця забава -
Тож схаменись і просто припини.
Бо краща осінь , тепла, золотава.
Вона цінувє затишок, тепло -
Тому у нас гаряча чорна кава
Й пейзажі звичні, в кольорах бордо.
Блакинта осiнь
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126093004209
Свидетельство о публикации №126093004209
Рецензии