Знов осінь тихо листям шелестить,
І школа оживає в уЯві.
Заходите до класу, як колись,
Спокійна, мудра і ласкава.
Ви нас учили не лише книжкам —
Учили бути щирими людьми.
І стільки світла залишили нам,
Що крізь роки маєм що нести.
Я класний керівник - як і Ви,
Як перед класом вперше так стояла.
То подумки верталася туди,
Де Ви колись мудро наставляли.
І в кожну непросту мою хвилину
Я міркувала : «Як вчинили б Ви?»
Мов чую:"У кожнім видь людину.
Люби дітей. Вір. І бережи».
За терпіння, за мудрість, тепло,
За добро, що в серці зросло,
Ми вклоняємось усім учителям,
За світло ваше вічна шана вам.
А четверо із нас пішли у вчителі,
НесучИ Ваше світло по Землі.
Ми дітям віддавали те тепло,
Що ви посіяли- і в нас воно зросло.
Марія Григорівна, ви вже у світах,
Та ваше світло живе в наших серцях.
Кожну неділю збираємось часом…
І згадуєм наш клас. Ми знову разом.
П1сня. Ми знову разом
© Copyright: Мария Майор-Килиманн, 2026
Свидетельство о публикации №126092806993
Свидетельство о публикации №126092806993
Рецензии