Зриває вітер золота листи
і холодом пронизує до болю,
скажи,навіщо спалюєш мости
нащо ти розлучаєш нашу долю?
Навіщо серце ти розбила вщент?,
скажи,ну що ти осінь натворила?
навіщо прикрий принесла момент?,
лишивши тільки спогадів вітрила.
Холодний дощ стікає по вікну
змиває літа теплі акварелі
я у полоні самоти тону,
бо стінитиснуть у пустій оселі.
Туманом сивим очі застелила
чому кохання спалені мости?,
скажи,ну,що ти,осінь,натворила
створивши поміж нами прірву ти?
У небі згасла літня бірюза
лишивши тільки гіркоту прощання,
кружляє жовтий лист-немов сльоза,
немов танок останнього кохання.
вересень 2026
О.Чубенко-Карпусь.
Зрива в тер золота листи
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2026
Свидетельство о публикации №126092704466
Свидетельство о публикации №126092704466
Рецензии