Жар
Миттєвий захват та раптову згоду,
Стінання, крики жриці молодої,
Яка в обіймах бурю коїть,
Поривом пестощів палких й лобзань
Прискорює останню мить здригань.
О, як миліша ти, смиреннице моя!
Щасливий тяжко як тобою я,
Коли схиляючись на довгі ублагання,
Ти віддаєшся, врешт, без поривання,
Сором’язлива, тиха, ледь холодна,
Не помічаючи сторонніх звуків жодних,
Ти оживаєш поступово, в такт, поволі
Та поділяєш жар мій мимоволі!
Свидетельство о публикации №126092704312