справжнє
Що справжнє є в нас? Небо. Слово. Бог.
Надій напівзагаслих сповивання,
З порожнього в пусте переливання,
Мережі, де ми нібито удвох,
Але у різних пунктах існування.
У жорнах перемелюється час,
Розхитується викривлений простір.
Стосунки з ним натягнуті у нас,
А з відстанями – поготів непрості.
Тонка заслона неба, нетривка…
Вік – тимчасовий Всесвіту притулок,
Повітряна тривога сторожка,
Екстрим новин і пригорща пігулок…
Та поки розшматована ява
Із вибухів складає повсякдення,
Відживлюються наново слова
Для ніжності епохи повоєння.
Ніч чумакує: сіль, воли, візок
Терпіння. Ранок. Філіжанка кави.
Два голоси, відновлений зв'язок.
А все, що поза – просто гра уяви.
справжн
© Copyright: Ирина Юрчук, 2026
Свидетельство о публикации №126092609087
Свидетельство о публикации №126092609087
Рецензии