зцілення
Поки кубляться дими
й небеса – з овчинку,
пошукаємо в пітьмі
світла соломинку.
Яв – розхрестя веремій,
сон смакує гірко,
ти – єдиний костур мій,
я – твоя підпірка.
Біг полями перешкод,
радість – одноденка,
ти лише для мене – йод,
я – твоя зеленка.
Як звістив юнайтед прес,
світ – болюча точка;
ти – цілющий мій компрес,
я – твоя примочка.
Щем без ліків не мине:
встанеш вранці рано
та, ще заспану, мене
притули до рани.
І відчуєш мимовіль
в єдності чудовній,
як утишується біль
твій непогамовний.
Ти – цілющий мій настій,
я – твоя мікстура.
в коловерті цій усій,
серед смут і журу.
Де часів чортополох,
ніжність – панацея,
пропис, як пройти удвох
пекло все оцеє.
Зц лення
© Copyright: Ирина Юрчук, 2026
Свидетельство о публикации №126092609071
Свидетельство о публикации №126092609071
Рецензии