по ріці оці
Свистіли, шизіли, звізділи,
волали: стріляй і пали!
Орли на словах, а на ділі –
нічого низи не хотіли,
нічого верхи не могли.
Кубло пацюків, сучий потрох,
казились на повнім скаку,
збували поцуплене вкотре,
сплавляли життя як непотріб
у сморідну річку Оку.
Та згодом змінились пейзажі:
зануривши в юшку лице,
притьмом кровожерлива ;;ш;
ковтає заварену кашу,
а з нею – і власне м'ясце.
Осьо і фіналу предтеча:
вогонь повернувся в м;;;ву
по здобич, і це ще не вечір.
За що це їм?
Бо не до речі
з о;;шником – на булаву.
рекою окою
© Copyright: Ирина Юрчук, 2026
Свидетельство о публикации №126092609064
Свидетельство о публикации №126092609064
Рецензии