вогонія
Розквітли за загравою заграва,
І стелиться завіса димова:
Сьогодні так забарвлена яскраво
І весело палаюча м;;кв;.
Шикує бог війни летюче військо,
Розпалює багаття напрямні,
Заввишки — як святий Собор Софійський,
Завдовжки — з нашу Лавру у вогні.
Невідворотну кару неминучу
Роздмухують розлючені вітри:
Стовпи вогню, пекельніші за Бучу,
Завширшки — десь як наш
півострів Крим.
Розлився в піднебессі гнів Господній,
Виносить вирок сила розривна:
Виходять вікна пекла на Капотню —
Їй кришка, бо вона не знає дна.
Кремлівські стіни скреготять зубчасті,
Вдивляючись, як спалює дотла
І вправно розбирає «на запчасті»
Агонії вогонь столицю зла.
вогония
© Copyright: Ирина Юрчук, 2026
Свидетельство о публикации №126092609052
Свидетельство о публикации №126092609052
Рецензии