Між нами осінь і лягає тінь
Яку не змити зливами рясними.
І хоч були ми в юності палкими
Та зараз чомусь стали ми чужими.
Бо поміж нами осінь випала дощами
І змила всі несказані слова.
Торкнулась нас холодними руками
Немов у душу вже ввійшла зима.
Та прийде знов до нас весна
І вмить душа розквітне як раніше,
Коли дивились ми одне- одному в очі
І на душі ставало веселіше.
26.09.2026
Миж нами осинь и ляга тинь
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2026
Свидетельство о публикации №126092605702
Свидетельство о публикации №126092605702
Рецензии