Хвилька
посидімо у тиші.
Можливо, біль зникне,
можливо, повірмо,
хоч трішки на хвильку.
Темрява зігріє,
красиво обійме,
в очах загориться
невпевнена іскра.
Сховаймо у серці
цей спогад і щем,
хай змиє образи
холодним дощем.
Залишся.
Не треба ні слів, ні вагань,
хай час застигає,
допоки ми вільні від сподівань.
Свидетельство о публикации №126092507708