Бабусині руки
Я згадую затишок нашої старої хати,
Де пахло полином, м'ятою і сухою травою.
Там час зупинявся, щоб нас із тобою чекати,
І вечір сивів за посіченою рамою віконною.
Я знову дитина. Мала, безпорадна і тиха.
В кутку на дивані — твій синій, запраний халат.
Ти гладиш волосся моє, відганяючи лихо,
І зморшки твої найтепліші за тисячу плат.
Ті руки... вони дарували мені весь всесвіт,
Хоч пахли простою побілкою і молоком.
На стінах від свічки лишали казковий відсвіт,
Коли ти мою ковдру поправляла щоночі тишком.
А зараз... в кімнаті порожньо, тихо і голо.
Лишився твій напис на білих полях сторінок.
Твій образ — як сонце, моє найдорожче коло,
Тих рук вже немає... і замер дитячий крок.
Ховаю обличчя в твою розписну хустину,
Шукаю твій запах крізь роки, туман і дим.
Ти просто приходь у сни, бережи дитину,
Бо світ без твоїх долонь став занадто чужим.
Бабусiни руки
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126092505849
Свидетельство о публикации №126092505849
Рецензии