Загойдав у хвилях черепашку*,
Грався з сонцем в піжмурки в хмарках
Й заховав знесилену комашку
До весни в сухих очеретах.
Запустив веселе веретенце:
Дзигою пір’їнки закружляв -
Й розлетілось кинуте кубельце,
Де пташиний виводок зростав.
Перейшов задимлені пороги,
Краєм ока вгледів звіддаля,
Як води благає до знемоги
Втомлена пологами земля.
Дощові пролив над нею хмари,
Громовиці щось нашепотів
Й баранців відбілені отари
Відіслав за самий виднокіл.
Золоті зірвав кленові шати.
Стугонів гілками у вікно.
Все б йому, гульвісі, пустувати,
Хоч уже й не парубок давно!
Розгулявся , шибеник, без тями,
А йому все пустощів кортить!
Поширяв над білими хатками -
Й полетів дорогами століть.
23.09.26
* ракушка
Вiтер-пустун
© Copyright: Малати Воздушная, 2026
Свидетельство о публикации №126092408149
Свидетельство о публикации №126092408149
Рецензии
Найневтомніший у світі подорожуючий, веселий та допитливий)
але може бути й іншим
Алекс Чернобай 26.09.2026 17:43 • Заявить о нарушении
але може бути й іншим
Алекс Чернобай 26.09.2026 17:43 • Заявить о нарушении