Пригоди одного яблука

Для чого яблунька ростила
Рожеву квітку — дивне диво?
Бджола хотіла з неї меду,
Ще й пелюсток в розкрутку бренду.

Пилок джмелю став до вподоби —
В саду поважна він особа.
Дзизчали оси, фліртували...
І пелюстки поопадали —

Так стала ягідкою квітка.
Качалася на гілці зрідка,
Росла, у сонечку купалась,
Дощами рясно умивалась.

І стала яблучком солодким,
З червоним боком, безтурботним.
Вбирало пахощі серпневі
І роси чисті кришталеві.

А потім осінь завітала...
Чиясь рука його зірвала.
Помила і обдерла шкіру,
Вселивши в серденько зневіру.

А потім ножиком гострющим
Порізала — ти б чув той хрускіт.
І бризкав сік людині в очі,
А та собі під ніс бурмоче:

— Яке ж ти чудо соковите,
Дощем і сонечком налите...
Спочатку кинула в окропі,
А далі прямо у сиропі

Варила і знімала піну.
Здавалось яблучку — загину...
Кориці дрібочку додала
І в чисту банку закатала...

Воно прозорим стане з часом.
І звуть його тепер запасом...

23.09.26