Коханiй...
Про те що я колись піду...
Щоб не наврочить втрату, порчу
Чи запросити в дім біду
Але ж є те , не відворотне,
Що станеться лиш в певний час,
Той подих зроблений в останнє...
Та мить... де вже немає нас ...
Тому жену ці подумки подалі,
В очах моїх радіє посмішка чомусь
Дивлюсь на тебе, знаю не в останнє
І розумію - у вікИ не надивлЮсь...
Свидетельство о публикации №126092402595