У мороку ховаються будівлі,
День замикає свій звичайний круг.
Ніч застигає у холоднім сріблі.
У спокої дрімає все навкруг.
Лиш осінь ходить з фарбами повсюди,
Змітає літа залишки хутчіш,
Кущі, дерева барвить щосекунди,
Усе переінакшує скоріш.
Туман лягає на поля, дороги
І закриває млою горизонт,
Вступає часом з вітром в діалоги
І навіває ностальгійний сон.
А осінь, як завжди, не гає часу,
Нагадує про спішний плин життя
І вносить елементи ренесансу:
Контрасти світла, тепле розмиття.
І хай палають вогнища на кронах,
Хай вітер мрії зносить, як хмарки,
Є ти і я, надія підсвідома,
Що разом зможем все перемогти…
Зможемо разом
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126092306280
Свидетельство о публикации №126092306280
Рецензии