По осені іду, по золотій.
Схвильована й тривогами прингічена.
По цій землі - стражденній і святій,
Що золотом й багрянцями уквітчана.
По осені іду. Іду в життя,
Де перевеслом радощі із бідами.
Несу свій сум разом із каяттям,
Клич журавлиний чую з панахидами...
Змішалося усе... Та все ж вона,
Ця осінь - золотава і усміхнена,
Дарує радість кожен день сповна,
Омріяна, окрилена, осмислена...
Золота осiнь
© Copyright: Валентина Комина, 2026
Свидетельство о публикации №126092303876
Свидетельство о публикации №126092303876
Рецензии