Двірник на лавці біля дому,
Опершись на стару мітлу,
Цигаркою лякає втому —
Вдихає з тютюном імлу.
Не здивувався:
— Повернулась,
Бешкетнице вохристих шат!
А осінь сіла, посміхнулась:
— Не вірю, що мені не рад.
— Твою присутність відчуваю
Вже тиждень, бо прийшли дощі.
Недопалки вітри ганяють,
Пожухли квіти і кущі.
Ти знов мені влаштуєш безлад?
Май совість, мотлох свій збирай
У торбу. Де твій жовтень-ледар?
От хитра, просишся на чай?
Звичайно, вогко, прохолодно,
Та й вже роботу доробив.
З дороги, може, ти голодна? —
В підсобку двері відчинив.
А там на варті синій чайник
Цукеркам знаки подає —
Свистить, як головний начальник,
Та чай гарячий в чашки ллє.
Вітри принишкли білочубі,
Розмови остудили чай...
Двірник і осінь — давні друзі.
Хай гомонять, не заважай...
22.09.26
Двiрник на лавцi бiля дому...
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126092303036
Свидетельство о публикации №126092303036
Рецензии