сузiря Кривавоi Ковбаси
що переріс свій храм — храм обіймів і колін.
ракети трусять будинок, наче мавпи новорічну ялинку.
срібний вугор зоряного неба запливає в діру у стіні,
і ніч капає з дзьоба ворона, як смола,
там сузір'я Кривавої Ковбаси і чорна діра ім. путіна.
усі вогні — як гашені марки в клясері району,
ці кухні — куїнджівські, а спальні — з югославії,
країни, якої вже немає.
ракета пірнула у будинок, як стріла у пташине пір'я,
і тільки потім, майже одночасно,
пролунав вибух і крик будинку, смертельно пораненого в груди,
під крило балкона.
біля під'їзду стара жінка гойдається як маятник,
обличчя зіпсоване сльозами, малюнок гуашшю під дощем.
кожен рятувальник професійно точний
і відштовхуюче ввічливий, як ніж у піхвах.
повелительний голос як лом, яким б'ють товсті брили льоду,
відколюють і підважують.
дитячі обличчя як фрукти, заморожені у морозильниках війни.
діти, осиротілі за одну ніч, дорослішають миттєво.
горе їх витягує як пластилін, як журавлів,
робить твердими наче каучук.
вона не контролює голос, хочеться плакати, битися головою
об живіт "швидкої допомоги".
сльози текуть крізь носоглотку, спалахують у глотці як гас,
випалюючи всі слова, шматки вати.
а мама все ще тепла, тільки вкрита пилом бетонним,
плащаниця-нічнушка.
їй хочеться ущипнути, дати ляпаса: прокидайся!
поцілувати, дихати в посинілі губи,
ніби можна повернути те маленьке і веселе, що було її душею.
петля горя затягується на дитячому горлі кільцями,
як намисто аборигенок, витягуючи шию до небес.
крик сидить у піхвах як шпага
Свидетельство о публикации №126092205897
Нэвымовна вам подяка.
(Щыро прошу пробачыты мэни мий суржик.)
Эд Нурис 23.09.2026 21:43 Заявить о нарушении
/я позиционирую себя двуязычным автором (после 22), так что все норм/
Близнюк Дмитрий 24.09.2026 11:39 Заявить о нарушении