Дідусь вигулює собачку.
Присів на підвіконня голуб —
Приніс мені горішків пачку.
Десь вкрав? Бруднющу, паперову.
Але вікно не відчиняю,
Бо дивиться він підозріло...
Чомусь йому не довіряю.
І ще, у нього чорні крила.
;Геть полетів. А там з-за рогу
Біжить хлопчисько — не цікаво.
Не вистачає діалогу.
І вже холодна стала кава.
;Там дощ пішов по склу струмками.
То ж більше простір гри не бачу.
В під'їзді хтось дзвенить ключами,
Та ще і чхає надодачу.
;Невже то дощ навів застуду
На хлопця, що живе навпроти?
Про нього думати не буду...
А може, кави ще змолоти?
;Дощ припинив свої танцюльки —
Хлопчисько бавиться в калюжі.
А взимку гризтиме бурульки.
І я б погризла. Чи не дуже?
;Вікно — екран, з яким я граю,
Як каву п'ю, якусь хвилинку.
А потім з пазлів поскладаю
Чужих миттєвостей картинку.
За вiкном
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126092202304
Свидетельство о публикации №126092202304
Рецензии