Забула осінь на хвилинку,
Що мають бути дощ і мряка,
І захотілось їй затишку,
Оце і вся тепла розгадка.
З’явилось літо на узліссі,
А потім в парк пішло, у сквери,
Гуляти стало в полі, в лісі…
Забули всі про пледи й светри.
Де літо бавилось, раділо,
Відразу квіти розквітали,
І сонце тут же веселіло,
Пташки на радощах співали.
Похмуре озеро світліло,
Надія розправляла крила,
І все, що в серці накипіло
Зникало, наче снігу брила.
А літо бабине літало,
Ловило ніжне павутиння,
Воно, напевно, добре знало,
Що ненадовго ласки хвиля…
Осiнь забула
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126092201693
Свидетельство о публикации №126092201693
Рецензии