Навіть не віриться - війна за вікном
І рідна земля оповита вогнем.
Нехай догорає Москва у вогні
Який принесла на нашу землю - війну
Гинуть невинні , стихають серця
І сльози людські не знаходять кінця.
А хліб України все ділять по крихтам
Поки матір чекає на сина-бійця.
На війні плачуть - від болю , від втрат
Там кожен боїться не повернутись назад.
Там кожен тримається , скільки є тільки сил
За дім , за сім;ю , за те, що любив.
І знову дорога мене туди поведе
Де небо гуде від важкої біди.
Я знов на війні!
Я знов серед тих , хто боронить свою землю - для майбутніх живих.
За майбутнiх живих
© Copyright: Андрей Раков, 2026
Свидетельство о публикации №126092108404
Свидетельство о публикации №126092108404
Рецензии