Порожнiй порiг

Для багатьох вже закінчилась війна
Син повернувся Героєм додому
Він повернувся…Та не в рідні обійми
Героєм мовчазним у холодній труні
Щоб навіки заснути в рідній землі.
Він віддав Україні останній свій подих
Заплативши за волю власною кров’ю.
Ридає родина , схиливши коліна
Над тілом , що більше не скаже: «Я тут».
В історії смерть поставила крапку
Забравши назавжди всі мрії бійця.
Все місто прийшло провести героя
В останню дорогу , у вічний маршрут.
І навіть дзвони сьогодні сумують
Бо ще одного сина додому несуть.
І знову труна , і церковні молитви
Священник востаннє відпустить гріхи.
І дзвони церковні зіллються із плачем
Бо вже не повернуться більше бійці.
Буде новий над могилою прапор
Прапор просочений кров’ю бійця
Для усієї родини війна вже закінчилась - разом із сином поховали життя.
Лиш сльози й молитва… І тиша безсила - розділять родину на «після» , і «до»
І знову кортеж «на щиті» проїде містом невпинно
Хтось мовчки зніме перед ним капелюх.
Десь у вікні згорьована мати - буде дивитись знову у тишу
І рідного сина шукатимуть очі
Серед пожовклих від часу світлин.
Лиш пам’ять залишилась від того хлопця - який не повернувся з війни.
Не повернеться більше батько до своєї дитини
Не обійме родину , не переступить поріг.
Лиш дата на камені - чорна , проклята
Щороку повертатиме в той страшний день.
Для родини війна давно закінчилась , лиш стрічки з новин кричать про якусь перемогу
Для родини бійця світ зупинився тоді - коли над труною пролунало «прощай».
Все більше синів не повернуться із бою.
Для родини війна закінчилась тоді , коли сина додому несли на щиті.
Бо біль за дитиною часу не знає , і сильнішого болю немає в житті.