Змінився настрій мого міста —
І ритм, і гучність — тоном нижче.
Пропала літня наровистість,
А небо до дахів вже ближче.
Шпильки міняє на кросівки,
Балкон знімає літній одяг.
Сплін повертається з мандрівки —
Привіз його осінній потяг
В обійми сірого вокзалу.
Відчутний подих листопаду —
Дзвін вітру з ноткою металу,
Неначе дражнить він цикаду.
Ажурна паморозь щоночі
Стає пушинкою крихкою.
Вітрини мружать сонні очі...
Я наче стала не такою —
Бо разом — вдома і не вдома.
Чи здалеку, чи наче ближче...
Давно з цим містом я знайома,
Але якісь ми стали інші...
Змiнився настрiй мого мiста...
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126092106408
Свидетельство о публикации №126092106408
Рецензии