Душа завжди розкаже нам про те,
Що в серці дозріває рік від року,
Та часто ми не чуємо себе
І підставляєм без протесту щоку.
Ховаєм страх за зливою промов,
Збираємо ідеї, мрії, плани,
Не хочемо почути злих обмов
І живемо у мареві омани.
Не помічаєм істину просту,
Шукаєм правду в поголосі й шумі,
Караємо за помилку пусту,
Безжально залишаємо у сумі…
Ми нерозважно нищимо чуття,
Не віримо, що буде час розплати.
Не знаючи про муки каяття,
Не вміємо й не хочемо прощати.
Але ж не в протиріччях суть життя,
Не в блиску злата таємниці щастя!
Є інша путь, вона, немов весна,
Там аура тепла п'янка і справжня.
Наш світ нерідко сірий і сліпий,
А сили зла не знають співчування.
Незгоди, наче вітер степовий,
Та все ж життя – це пал, не існування
Суть життя
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126092100221
Свидетельство о публикации №126092100221
Рецензии