Григорий Чупрынка. Давний образ

Давний образ

Всеотрешаясь вспомню, что было–
образ волшебный живо встаёт–
дивная нега юности милой,
счастье моё.

Слышу чудесную нашу беседу,
сполохи гласных, токи, огни–
сердце голубит, дарит победу,
душу пьянит

образ ушедший...   
       вечная память,
розовой грёзой тебе по труду;
вещими снами давнее пламя
вновь разведу,


пуще авроры пламя востока:
беды пока не меня перетрут,
будь, одинокий образ высокий,
страж мой и друг,

дух замогильный... жалишь и лечишь
не оставляя дом неспроста,
грусть и надежда, порозь не легче,
встретимся там.

перевод с украинского Терджимана Кырымлы



Давній образ

В споминах ніжних дивних ідилій
Привид чудовий ясно встає —
То пережите в юності милій
Щастя моє.

Чую, я чую давню розмову —
Ллється в повітрі тиха вона,
Капає, ллється словом по слову
Дивна мана.

Бачу я, бачу постать чудову...
Плещуть по серцю хвилі жалю!
Давнього щастя полум'я знову
Я розпалю.

Поки не прийде спокій глибокий,
Поки не схилить сон голови —
Стій одинокий, привид високий,
Мій вартовий!

Давнього щастя привид могильний,
Повний отрути, повний жалю,
Стій,— мій безтільний, мрійно-свавільний,—
Жаль я стерплю.

Григорій Чупринка
1910
(1879 – 1921)