Вечір тихо сходить на поля,
День вогнем прощається з землею.
Небо - наче золоті моря,
Що пливуть над тишею своєю.
Десь за обрієм горять вогні,
День останнє світло розсипає.
І дорога губиться в пітьмі,
А на землю тиша вже лягає.
Мить одна між двома світАми,
Між учора і завтрашнім життям.
Настала ніч під Небесами
Між почуттям і майбуттЯм.
Тихо ніч торкається землі,
Гасне день у золотому морі.
А над світом в дивній тишині,
Бог запалює вечІрні зОрі .
Песня. День вогнем прощаеться з землею
© Copyright: Мария Майор-Килиманн, 2026
Свидетельство о публикации №126092006625
Свидетельство о публикации №126092006625
Рецензии