Холод цього керма пропікає долоні, і ніч розмиває межі,
у дзеркалі заднього виду тане його вікно, і мені стає
просто смішно.
Він там, нагорі, за зачиненими дверима, рятує залишки
свого крихкого его
у повній впевненості, що розіграв цю партію витончено та
успішно.
Червоні стопи фарбують салон, на склі замерзає нічна
завірюха,
пасок безпеки тримає плече — надійно, як руки старого
друга.
Його теорія «швидкого відходу» не варта того, щоб її далі
слухати,
поки попереду чисто та рівно лягає моя особиста смуга.
Я вмикаю нічні баси, і позаду лишається бруд цих чужих
стін,
на панелі мовчить телефон, та усе це тане тепер як дим.
Він гадав, що задешево зміг обіграти мене, коли я була
чужою,
а я просто тисну на газ та спокійно повертаюсь до себе
самої.
Власне авто
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126092001378
Свидетельство о публикации №126092001378
Рецензии