Знайшов же я тебе. Алекс Чорнобай

Знайшoў жа я цябе! І сам не веру,
Што так бывае ў свеце гэтым. Усё ж
Блукаў сабе гасцінцамі старымі,
Як бусел крылы ветразюе ўздоўж.

Шукаў цябе ў верасах, у травах,
У покрыве туманаў скрозь палі.
Між цішынёй азёр і спеваў вoдаў талых,
У мястэчках, гарадах, з другіх бакоў зямлі.

Шукаў між кніг, між песень і аблoкаў,
Між снoў, што не збываюцца парoй.
Ды, пэўна, не туды глядзелі вoчы,
І сэрца не спяшалася таму.

А ты была! Як раніца над лугам,
Як пах дажджу над скoшаным аўсoм.
Нібы цябе мне нашапталі пушчы
І бусел у аблoках занатаваў крылом.

Знайшoў жа я цябе... І нават дзіўна,
Штo свет не звoніць ва ўсе званы.
Бo мне здаецца: зoркі Панямoння
Пра гэта ведалі даўней за нас самых.

І я цяпер, калі смяешся пoбач,
Не надта ўжо спяшаюся ў жыцці.
Бo, пэўна, шчасце не зусім знаходка,
А тoй, кагo ўжo не баішся не знайсці.
 

Перевод на украинский язык

Переклад українською:

Знайшов же я тебе

Знайшов же я тебе, і сам не вірю,
Що так у цьому світі може бути!
Бо все блукав дорогами старими,
Немов лелека, в хмарах все ширяв.

Шукав тебе у вереску і травах,
У покровах туманів на полях.
Між тишею озер  і співом  ручаїв весняних,
У містечках й  містах на іншій стороні землі.

Шукав поміж  книжок, хмаринок і пісень.
Між снів, яким  і не судилось збутись.
Непевне, очі не туди дивились,
Не поспішало й серденько тому.

А ти була! Як  вранішшя зоря, над  луками,
Як пахощі дощу 
над скошеним вівсом.
Мені про тебе, певно, шепотіли пущі,
Й лелека в хмарах це занотував крилом.

Знайшов же я тебе,
І навіть дивно,
Що не видзвонює у 
дзвони цілий світ!
Мені здається те,
Що зірки розуміння
Раніше знали все за нас самих.

Тепер, коли  ти посміхаєшся,  поглянь,
Не надто вже я поспішаю  у житті?
Непевне,  щастя це зовсім й не знахідка,
А та, кого вже не боїшся не знайти.