Наївність
Яка розкішна, дивна осінь!
Не спиться.
Як надихає душу пломінь
Трави і листя.
Стрибає дощ по черепиці,
Немов танцює.
А вітер гра йому на скрипці
Та ще й жартує.
А ось посипав місяць бісер
В долоні ночі
І освітлив сіяння літер
На тихій площі.
Давай присядемо на лаві,
Згадаєм разом,
Як ми удвох на переправі
Проймались джазом.
А осінь зоряним курсивом
Писала ноти,
Зі щирим знадливим мотивом
Несла щедроти.
Було так радісно під небом
Вбирати ніжність…
Життя здавалось тихим плесом…
Свята наївність!..
Наiвнiсть
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126091801523
Свидетельство о публикации №126091801523
Рецензии