Пригадую
Шукаю себе у куточках ранкової тиші,
У мареві снів, у плакучому співі вітрів.
Пригадую все, де була у бентежливі миті,
Мелодію слів і жагу підсвідомих рядків.
Я бачу тебе у якомусь німому насланні,
І очі твої, і букетик ромашок в руці.
Знайоме крильце і хвилини відради в мовчанні,
І чай на столі, і потік одкровень уночі…
Здається, весь світ зупинився назавжди в чеканні,
А ми, як зірки, що стурбовано вийшли з імли.
У мареві літ я знаходжу фантазії давні,
І тихе “прости”, і до болю щемке “обійми”.
Благай, не благай, а смуток торкається серця,
У плині років не злічити пекельних списів.
Омріяний рай загубився у хвилях будення,
У дзеркалі днів – всі тривоги сутужних шляхів…
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126091801436
Свидетельство о публикации №126091801436
Рецензии