Неначе шторм або цунамі,
Тривожний шал бринить між нами.
Осінній дощ змиває кроки
Та холодить гарячі щоки.
І я тікаю якнайдалі
Від слів твоїх. Якісь деталі
Спливають в пам'яті: отрута,
Солодкий гріх, шовкові пута,
Осінній сплін, свічки тремтливі,
Слова пестливі та брехливі.
З чужих долонь тепла не хочу.
Залиш мене, а то зурочу —
Довіку будеш ти шукати
Шматочки серця, щоб зібрати.
Свого, не тих, з якими грався...
Вже клен у золото убрався,
Сховав мене від пересудів.
Хоч байдуже, ну хто ті судді,
Якщо шукають правду в блуді —
У кожного свій хрест на грудях...
Неначе шторм або цунамi...
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126091708093
Свидетельство о публикации №126091708093
Рецензии