Ранкова мла лягає на дороги,
Ховаючи минулого сліди,
І відчуття раптової знемоги
Пробуджує тривоги і страхи.
Посеред тиші мудрого прощання
Звучить нервове почуття вини,
Таке гірке оглушливе страждання,
Як тужний звук фатальної струни.
Уже не мрію я про одкровення
І не чекаю полум’яних фраз.
Мені достатньо тиші сьогодення
І вечорів без болю і образ.
Мені не треба втіхи сил Всевишніх,
Не треба легковажних обіцянь,
Достатньо у хвилини драматичні
Не знати крижаних розчарувань.
Ранкове світло падає ліниво,
Та день цінує кожний промінець.
А осінь усміхається мрійливо:
Понурий ранок – це ще не кінець!
Ось так і я не скаржуся на долю,
Коли вона мене безжально б’є,
Коли крізь миті розпачу і болю
Я чую щире: “Ти для мене – все!”
Ти для мене все
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126091608434
Свидетельство о публикации №126091608434
Рецензии