Гiрке натхнення
Чужих кохань, чужих образ, світанків?
І дивні сни, та полиновий хміль,
Що образи збирає із уламків
Якихось марень, шепоту... Мігрень...
Не відпускає, наче з перепою.
А потім спогади видінь на цілий день
Мене лишають сили і покою.
Малюю силуети. Акварель
Пливе під пензлем сірою вуаллю.
Десь чую, наче плач, — віолончель
Підігрує самотньому роялю.
Смакую мить, як стиглий мед — гурман.
Та відчуваю затишок, смирення...
І солодко, і журно... Дивний стан —
Назву його «моє гірке натхнення»...
16.09.26
Свидетельство о публикации №126091608046