Втомився сад, притих журливо,
Лягли тумани на поля,
Світило сонечко ліниво,
Мов нерішуче янголя.
Ось на ліхтар присіла птиця
Так дивно схожа на муляж.
Повсюди – споловіле листя,
Похмурий осені пейзаж.
Лиш айстри, наче впертий вогник,
Горіли літнім маяком,
Вони, немов надії проблиск,
Іскрили райдужним вінком.
Ходила осінь, горда панна,
Кропила дощиком шоссе,
У всьому відчувалась тайна,
Щось вічне, тепле і близьке…
Осiння елегiя
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126091607727
Свидетельство о публикации №126091607727
Рецензии