(або сповідь маріонетки)
Ішли у справах ми у різні боки.
Ти повернулась, глянув я услід
і так поволі, ніби ненароком,
стосунків наших зав’язався плід.
Привабливий – ну, просто насолода,
а заборона – додає смаку.
Як помідор, що тільки із городу!
У казку не порине хто таку?!.
Але світило сонечко недовго,
над сценою повиснули хмарки.
Дороги наші розійшлись надовго,
лишивши поцілунків смак гіркий.
Тепер лежу, закритий у шухляді,
в театрі – лиш свавілля і терор.
Але Мальвіна нині у культраді,
а заправляє, звісно ж – Помідор.
16.09.2026
Сеньйор Помiдор
© Copyright: Олександр Мачула, 2026
Свидетельство о публикации №126091604044
Свидетельство о публикации №126091604044
Рецензии