А ти пішла, лишив надій:
Мов, що візьмеш? Поет, однако …
Жіноча зрада - ген людський.
І Рай у кожного є свій,
І Рай у кожного є свій,
який шукають в храмі мряки…
А до весни короткий путь…
Гормонам чуть - до льодоходу…
І відокремивши геть суть,
весь сум весняні дні змахнуть,
весь сум весняні дні змахнуть,
і - в ополонку, що не шкода…
А серце живить дивний жар…
І хай навколо нього стужа -
я бачу в дзеркалі загар,
і блиск в очах, як Божий дар,
і блиск в очах, як Божий дар,
хоч біль розлуки крає дуже…
Та є в душі вірші для втіх…
І є у ній шалені рими…
Й думок багато є таких,
що мачо плакали б від них,
що мачо плакали б від них,
жінки були б до мне схильні!
Геть перехоплює мій дух,
як в двадцять – з ними милуватись!
Стріла моя ще цілить в круг ...
Стріла моя ще цілить в круг ...
Хай хтось не цінить всіх заслуг -
звитяг не вперше домагатись!
Нащо душi шаленiй - спокiй?
© Copyright: Юджин Папуша, 2026
Свидетельство о публикации №126091507611
Свидетельство о публикации №126091507611
Рецензии