Ти створена із радості та блиску
із пахощами кави і медів!
Ще чуйкою шаленою до зиску,
уяви моря, безміру світів.
Ти зіткана із лагідності сонця,
поривів вітру, покладів жаги,
а слабкості – у тебе в охоронцях
і про запас – спокуси ланцюги.
Але коли й того не вистачає,
іде у хід обов’язків тавро –
нектар стосунків гіркне молочаєм,
сімейна чаша вмить стає цебром.
Усе планиду гудиш до знемоги
і знову чути – в серці вже зима,
але кохання хочеться палкого…
А здатна ти любити ще сама?
15.09.2026
А сама?
© Copyright: Олександр Мачула, 2026
Свидетельство о публикации №126091503794
Свидетельство о публикации №126091503794
Рецензии