Жорка

     Жорка ( він вже давно Георгій Іванович) попав в наш 7А клас лишившись на другий рік через двійки. Відмова від навчання була в нього своєрідним протестом на смерть його батька.
     В нашому класі він був набагато вищим за всіх хлопчаків. Тому посадили на задню парту. А мене, найнижчу в класі, посадили поруч - підтягувати у навчанні.
Невдовзі Жорка закохався у свого помагача у навчанні. ІВ вчитись зовсім перестав.
     Ось сидимо ми на уроці фізики. Жорка бере мою руку в свою, уважно розглядає і з ніжністю проказує:
     - Яка в тебе маленька руця?!
     - На нас "фізик" дивиться!- шепочу я.
     _ Нехай дивиться. Я сам собі "фізик"!
     Таке кохання на виду у вчителів довго продовжуватися не могло. Тож Жорку перевели у 7Б клас. Але звідтам він спокійнісінько переходив у наш клас і знову сідав поруч. Місце біля мене ніхто інший не наважувався займати.
     Тоді на педраді вчителі вдалися до радикальних заходів. Вирішено було відправити Жорку в інтернат до Ізяслава. Сповістили матір. Вона поплакала - і погодилася.
     І от Жорка в Ізяславі. Почалося моє перше так зване "любовне" листування. Листи приходили щодня на адресу школи. І я їх читала на перервах на заздрість однокласницям. Жорка сповіщав:
     - Писали диктант. Везде вместо "Родина-мать" я написал "Рита-мать"!
     В кінці листа стояло - "цілую". Я писала про шкільні новини, а в кінці також ставила "цілую". Для мене це слово абсолютно нічого не означало. Бо , коли Жорка спробував поцілувати мене вперше, я так його відштовхнула, що вдруге він ніколи не наважувався.
     Невдовзі відкрили інтернат у Хмельницькому. І Жорка перевівся туди. Інтернат - новенькій! Новісінькі спальні кімнати, їдальня, класи. Новісінький одяг та взуття!. Туди перейшла і моя подружка. Так що схотілося і мені в це новісіньке Чудо! Мама мене всіляко умовляла:
     - Чи тобі погано у матері? Що люди скажуть?
Але я була незворушна. Оскільки атестата за 8 клас мені не дали, то я взяла похвальні грамоти за всі класи, прочинаючи з четвертого. Одягла вихідне нейлонове голубе плаття на чохлі по тодішній моді. За старшого пішов мамин молодший брат Василь, а для цікавості - мій брат молодший, одягнувши піонерську форму.
     В кабінеті директора сидів директор-єврей, середніх років, мудрий, як усі євреї. Розпитавши, з якого питання візит, він зазначив:
     - Прийняти вас не можу. Ваша мама вас прекрасно виховує - он, одні похвальні листи! А такого плаття, як у вас, не має навіть у моєї дочки-студентки? Невже ти думаєш, що тут будуть так одягати? От вашого брата я б прийняв!
     Так ні з чим, стукнувши на останок дверима, я повернулася додому.
     А зустрічі із Жоркою продовжувалися по десятий клас. Далі він сказав, що юнацька дружба найчистіша і запропонував розійтися, як у морі кораблі. На що я звичайно погодилася.
     Минуло багато років. Я розлучилася із своїм чоловіком. Дізнавшись про це, Жорка розвівся із своєю першою дружиною і приїхав у Київ свататися?! Ясно, що я відмовила, бо не любила. Жорка одружився вдруге, непогана сім'я. Чи любить він мене досі? Хтозна? Хоч кажуть, що стара любов не іржавіє!