Вона пливе в тумані над полями,
Красуня Осінь в сукні з тихих снів,
І вся печаль, назбирана віками,
В її очах без сліз і зайвих слів.
В руках букет з терпкого листя клена,
Струмують в косах сонця промінці,
А у душі – така жага безмежна,
Такі акорди щастя запальні!
Раптовий дощ і дивний запах хвої,
Протяжний крик бентежних журавлів –
Усе в руках красуні золотої,
У сонмі невгамовних почуттів.
І сонний луг, і річка, й тихий берег,
І тиша, що народжує думки,
І очерету ледве чутний шерех –
Усе душа вбирає залюбки.
Крокує осінь з чарами в долонях,
Ясна, вродлива, наче херувим,
І так затишно у її покоях,
Де все вражає сяйвом золотим!
Наче херувим
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126091408169
Свидетельство о публикации №126091408169
Рецензии