У танцi насолоди
Осінній зачаровує фокстрот.
О, як п’янить цей подих прохолоди,
Яка утіха від янтарних нот.
Ловлю барвисті ритми у повітрі,
У шелесті пожухлої трави.
Не мають ліку фарби у палітрі,
Куди не глянеш – осені дари.
Піднесення не стримую свідомо,
Заглиблююсь у путь метаморфоз.
Вслухаюся у тихе вітру соло,
Пірнаю у красу, як у гіпноз.
Похмуре небо слухає в зажурі
Осінній надихаючий фокстрот,
А я у граціозному ажурі
Занурююсь у сяйво позолот.
Свидетельство о публикации №126091403279