Озирнусь назад…О, Боже правий!
Скільки днів минуло, довгих літ!
Де той час безсумний і яскравий,
Де душі піднесений політ?
Наче у сніжинках, бачу юність,
Літо босоноге – дивний сон!
Де моя дитяча простодушність?
Де розлук і зустрічей перон?
Хто – зі мною, хто пішов назавжди…
В серці ще живе тепло долонь…
Пропливають дати, ніби слайди,
У хвилини втомливих безсонь.
Згадую ласкавість материнську,
Батьківську незміряну любов,
У степу далекому стежинку,
Ауру довірливих розмов.
В мареві думок – поля, дерева,
Небо неозоре, вітру спів…
Озираюсь… А ріка життєва
Губиться за вигином років…
Озираюсь
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126091307245
Свидетельство о публикации №126091307245
Рецензии