Кохання станув шоколад.
Свіча згоріла в щасті плачу…
А на душі - любові яд,
яка з народження незряча...
Якщо колись забуду біль,
і знов любов ввійде без стуку –
душа згадає спадок свій
із гірким присмаком розлуки…
А в післясмаку є сльоза
студених рос в кислинці жита.
І гуркіт щастя, і гроза
де сяйвом був її прошитий;
де знов гіркий відчувши смак
у болі спалаху і звуку,
у житі я впаду навзнак,
розкривши ширше неба руки,
щоби всотати щастя знов
зайшовшись ввись щасливим криком,
коли побачу я любов
із німбом над жіночим ликом…
Присмак
© Copyright: Юджин Папуша, 2026
Свидетельство о публикации №126091306789
Свидетельство о публикации №126091306789
Рецензии