7 Небо

В лісі потяг за вікном
шле надії гострі…
У зеленім кімоно
сплять красуні сосни…

Видно розсипи зірок
щастям в оксамиті...
В день прийдешній - лише крок,
із Минулих Митей…

По ажурному мосту,
вийде із туману,
Мить, явив душі красу
з Піднебесся Храму...

Скільки літ, гудків та зим,
де життя вирує,
вірив: Буду я любим!

 І любов завжди таким
Доля подарує!


Рецензии