7 Небо
шле надії гострі…
У зеленім кімоно
сплять красуні сосни…
Видно розсипи зірок
щастям в оксамиті...
В день прийдешній - лише крок,
із Минулих Митей…
По ажурному мосту,
вийде із туману,
Мить, явив душі красу
з Піднебесся Храму...
Скільки літ, гудків та зим,
де життя вирує,
вірив: Буду я любим!
І любов завжди таким
Доля подарує!
Свидетельство о публикации №126091306700