Світить та не гріє сонце золоте
Є пора холодна і не благодатна
Може нас зігріє літечко святе
Бо наша любов зигріти нездатна
Ти не кажи мені те що ти знаєш
І чому зникнеш із мого життя
А як же те що ти мене кохаєш
Не вже не щирі були почуття...
Я не буду задавати ці питання
І не стану турбувати тебе знов
Спасибі тобі сонце за кохання
Пробач мені усю мою любов...
Чому це сталося із нами знову
Чому цю мить залишили роки
Може це доля поставила умову
Зарахувала це кохання у гріхи...
Іронія у долі бере собі початок
І завжди поруч з нею на краю
Така не мов була гріхом зачата
Але стояти треба і я досі стою.
Л. Дідусенко
01. 02. 2026р.
iронiя долi
© Copyright: Леонид Дидусенко, 2026
Свидетельство о публикации №126091305715
Свидетельство о публикации №126091305715
Рецензии